Правові підстави застосування поліграфа в Україні


У Верховній Раді України зареєстровано законопроект № 4094 «Про захист прав осіб, які проходять опитування (дослідження) на поліграфі»від 17.02.2016 р., у якому зазначено, що особи, які претендують на посади в поліції, держслужбовці, які хочуть зайняти більш високу посаду, зобов’язані пройти перевірку на поліграфі. Така сама вимога стосується прокурорів, зокрема йдеться про проходження ними щорічно таємної перевірки доброчесності, і в тому числі з використанням поліграфа. Ініціатором законопроекту виступив народний депутат А. Тетерук.Слід зазначити, що закони щодо застосування поліграфа часто змінюються. Навіть у такій розвинутій країні, як США, незважаючи на її 100-річний досвід застосування поліграфа, закони, що регламентують його використання, нерідко кардинально змінюються протягом 3–5 років. У різних штатах вони можуть суперечити один одному.

 

У зв’язку з цим у громадян України логічно виникають запитання, пов’язані з вже існуючими правами осіб, які мають пройтиперевірку, умовами і підставами застосування цього приладу.

 

Поліграф (polygraph – детектор брехні) є різновидом психофізіологічної апаратури і являє собою комплексну багатоканальну апаратну методику реєстрації змін психофізіологічних реакцій людини у відповідь на пред’явлення за спеціальною схемою певних психологічних стимулів. Аналіз цих змін, що відбуваються в процесі опитування за допомогою поліграфа, дає змогу одержувати необхідну орієнтувальну інформацію та виявляти ту, яку людина приховує.

 

Основними фізіологічними показниками, які реєструються поліграфами, є: ритм дихання, інтенсивність потовиділення, рівень кров’яного тиску. Деякі детектори здатні порівнювати напругу голосових зв’язок, фіксувати розширення капілярів, реакцію зіниць тощо.

 

Сам прилад виступає тільки реєстратором об’єктивних параметрів, а їх суб’єктивну інтерпретацію здатний виконати тільки фахівець – поліграфолог, який і проводить відповідне «інтерв’ювання» за спеціальними методиками з урахуванням обставин справи. Поліграфолог порівнює параметри, зафіксовані детектором у стані психофізіологічного спокою, з тими, які спостерігалися при адресації критичних питань чи пред’явленні певних об’єктів.

 

Критики використання поліграфа наводять чимало підтверджених фактів щодо психопатичних особистостей, які не демонструють змін фонових фізіологічних параметрів навіть при запереченні скоєних ними жорстоких злочинів. І навпаки, людина, яка не скоювала злочин, але зіштовхнулася з його проявом (наприклад, виявила труп), демонструє фізіологічні параметри, властиві особі, яка вчинила злочин. Крім того, відомі досить прості техніки, що дозволяють довільно змінювати фонові характеристики, які реєструються поліграфом – напруга м’язів, покусування язика.

 

У зв’язку з цими недоліками використання поліграфів украй мало закріплене в законодавстві, хоча й набуло поширення в практичній діяльності правоохоронних органів та під час приймання особи на роботу.

 

Нині у світі найактивніше поліграф використовується у США, де кількість кадрових перевірок перевищує 4 млн на рік. Широко використовується поліграф у Канаді, Мексиці, Ізраїлі, Японії, Південній Кореї, Польщі, Чехії, Словаччині, Туреччині та в Україні. Поліграфні перевірки проводяться більш ніж у 70 країнах світу.

 

В Україні використання поліграфа законом прямо не заборонено. Ліцензії на його придбання і використання не потрібно. Проведення поліграфних перевірок не суперечить чинному законодавству України і не порушує його, воно має на меті передусім захист прав фізичних і юридичних осіб у галузі безпеки бізнесу. Також не порушуються і конституційні права громадян, оскільки перевірки здійснюються лише з їх письмової згоди. Використання поліграфа в Україні здійснюється на підставі норм Конституції України (ст. 28, 32), законодавства про працю та інших нормативно-правових актів. У ст. 28 Конституції України наголошується: «Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам». Використання поліграфа підпадає під формулювання «інші досліди». У ст. 32 Конституції України закріплено: «Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди».

 

Підставою широкого застосування поліграфів правоохоронними органами України є Закон «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18.02.1992 р. № 2135-XII. Стаття 8 цього Закону закріплює право органів, що здійснюють ОРД, опитувати осіб за їх згодою (п. 1 ч. 1 ст. 8). Відповідно використання поліграфа витлумачується як різновид опитування. При цьому отримані таким чином відомості не можуть бути прийняті судами як докази у справі, вони є лише орієнтирами для збирання офіційних доказів. Згідно з ч. 16 ст. 9 цього Закону для одержання інформації забороняється застосовувати технічні засоби, психотропні, хімічні та інші речовини, які пригнічують волю або завдають шкоди здоров’ю людей та навколишньому середовищу.

 

В Україні ст. 50 Закону «Про національну поліцію» від 02.07.2015 р. № 580-VIII регламентує застосування поліграфа під час перевірки кандидата на службу в поліції: «Громадяни України, які виявили бажання вступити на службу в поліції, за їхньою згодою проходять тестування на поліграфі».

 

Правові норми застосування поліграфа в Україні тією чи іншою мірою регулюються в таких законодавчих актах:

 

Стаття 36 Господарського кодексу України «Неправомірне збирання, розголошення та використання відомостей, що є комерційною таємницею», у якій визначено поняття «комерційна таємниця», даються правові основи і гарантії суб’єктам господарювання в реалізації і створенні умов для безпеки своєї діяльності;

Статті 505–508 Цивільного кодексу України розглядають питання комерційної таємниці; майнових прав інтелектуальної власності на комерційну таємницю; охорони комерційної таємниці органами державної влади; строк чинності права інтелектуальної власності на комерційну таємницю;

Стаття 26 КЗпП України передбачає можливість проведення випробувань при прийомі на роботу з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування/перевірку повинна бути зазначена в наказі про прийняття на роботу;

Стаття 40 КЗпП України визначає, що трудовий договір із працівником може бути розірваний у разі виявлення невідповідності цього працівника посаді, яку він обіймає;

Постанова Кабінету Міністрів України «Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору» від 19.03.1994 р. № 170 закріплює право роботодавця на припинення трудових відносин також і з інших причин, не передбачених трудовим законодавством, але зазначених у трудовому контракті;

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р.;

Закони України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VIII, «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 р. № 2297-VI, «Про стандартизацію» від 05.06.2014 р. № 1315-VII, «Про державну таємницю» від 21.01.1994 р. № 3855-XII, «Про інформацію» від 02.10.1992 р. № 2657-XII, «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-III, «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» від 12.07.2001 р. № 2664-III, «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18.02.1992 р. № 2135-XII;

Постанова Кабінету Міністрів України «Про перелік відомостей, котрі не становлять комерційної таємниці» від 09.08.1993 р. № 611.

 

Крім того, про правові норми застосування поліграфа йдеться у відомчих нормативних документах, науково-методичних посібниках тощо. Наприклад, застосування поліграфів правоохоронними органами України визначено нормами низки підзаконних актів. Так, Інструкція МВС України, прийнята у 2004 р., регулює тільки внутрішньовідомче використання поліграфа, тобто для відбору кандидатів на службу, під час кадрових перевірок та проведення внутрішніх службових розслідувань. А прийнята в 2013 р. інструкція колишнього Міністерства доходів і зборів України регулює використання поліграфів у різних аспектах діяльності органів Державної фіскальної служби України, у тому числі щодо цивільних осіб, де відповідна процедура визначена як «психофізіологічне інтерв’ю із застосуванням поліграфа».

 

Слід наголосити на досвіді Міністерства оборони України у цьому напрямі. Так, міністр оборони України С. Полторак затвердив Антикорупційну програму на 2015–2017 рр. Згідно з цією програмою усі співробітники та претенденти на посади в Міністерстві оборони України відтепер повинні пройти обов’язкову перевірку на так званому детекторі. Зауважимо, що ще минулого року на «детекторі брехні» перевірили перших кандидатів на керівні посади в Міноборони, а також волонтерів при цьому міністерстві.

 

Інформація, отримана в результаті проведення психофізіологічної експертизи з використанням поліграфа, є непрямим доказомі підтверджує лише суб’єктивну значущість конкретних стимулів, які можуть вказувати на наявність приховуваної інформації про обставини злочину або на щирість відповідей на поставлені запитання.

 

Сили доказів результати використання детектора брехні набувають тільки у рамках призначеної судової експертизи. Порядок проведення судових експертиз регламентується КПК України, Законом України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 р. № 4038-XII та Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. № 53/5.

 

Судова експертиза з використанням поліграфа (далі – психофізіологічна експертиза з використанням поліграфа) – це психологічна експертиза у вигляді дослідження експертом-поліграфологом на основі спеціальних знань з використанням поліграфа психофізіологічних реакцій особи у відповідь на пред’явлені в ході дослідження стимули з метою перевірки достовірності інформації, що надається досліджуваною особою.

 

Кримінальний процесуальний кодекс детально регламентує тільки проведення обов’язкових експертиз, у той час як факультативні експертизи можуть бути призначені на розсуд суду. Призначена в рамках кримінального, цивільного та інших видів судочинства така факультативна експертиза називається, як правило, «судовою психофізіологічною експертизою з використанням поліграфа». При цьому застосування поліграфа є лише одним з методів дослідження, що використовуються судовим експертом.

 

Проведення психофізіологічної експертизи з використанням поліграфа можливе на підставі:

 

постанови слідчого/прокурора (ст. 110 та ч. 1 ст. 243 КПК);

звернення сторони захисту – підозрюваного/обвинуваченого/їх захисників/адвокатів (ч. 2 ст. 243 КПК);

ухвали суду з власної ініціативи чи за клопотанням сторін/потерпілого (ст. 332 КПК, ст. 144 ЦПК, ст. 81 КАСУ, ст. 41 ГПК).

 

Висновок психофізіологічної експертизи з використанням поліграфа є джерелом доказів у кримінальному (ст. 84 КПК), цивільному (ст. 57 ЦПК), господарському (ст. 32 ГПК) та адміністративному (ст. 69 КАСУ) процесах.

 

Висновок психофізіологічної експертизи з використанням поліграфа буде прийнятий судом як доказ виключно, якщо експертизу проведено у суворій відповідності з вимогами законодавства, а сам висновок матиме всі необхідні складові частини.

 

Під час проведення психофізіологічної експертизи з використанням поліграфа можливо дослідити питання, що стосуються подій та обставин, які залишились у пам’яті досліджуваної особи. Наявність у пам’яті особи певних подій та обставин дає змогу стверджувати про

 

причетність/непричетність цієї особи до конкретних правопорушень,

намір та рольову участь особи у правопорушеннях, факт усвідомлення особою можливих наслідків правопорушень та бажання їх настання;

наявність пом’якшуючих або обтяжуючих обставин;

вчинення особою юридично значущих діянь (дій або бездіяльності) в минулому;

факти настання юридично значущих подій в минулому тощо.

 

Нині проведення психофізіологічної експертизи з використанням поліграфа в ході досудового слідства чи судового розгляду цивільних/адміністративних/кримінальних проваджень набуває все більшої популярності та переходить до категорії обов’язкових експертиз при вирішенні певних видів справ.

 

Популярність такої експертизи пояснюється її високою ефективністю у перевірці доказів сторін та можливістю виявити нові фактичні обставини, що не були досліджені в минулому.

 

Використання поліграфів при прийомі на роботу, проведенні корпоративних перевірок нормативно-правовими актами спеціально не регулюється. Однак на цю процедуру поширюються загальні правові принципи – застосування поліграфа можливе лише за згодою опитуваної особи і не повинно вторгатися в її особисте життя та зазіхати на її інші права і свободи.

 

Отже, чинна нормативна база передбачає такі умови: отримання письмової згоди опитуваної особи на використання щодо неї поліграфа; застосування тільки сертифікованих пристроїв; проведення інтерв’ю та інтерпретація його результатів тільки працівником, який пройшов відповідне навчання та отримав допуск до такої роботи.

 

Окреслимо загальні права осіб, яким запропоновано пройти перевірку на поліграфі, а саме:

 

– поліграфна перевірка нікому не може бути нав’язана силою. Це антиконституційно і може бути розцінено як посягання на приватне життя;

 

– підписка про згоду на проведення опитування із застосуванням поліграфа є юридичним документом, а тому важливим моментом перевірки;

 

– не можна проводити опитування суб’єкта шляхом примусу, зокрема із застосуванням сили чи погроз;

 

– якщо суб’єкту перевірки менше 18 років, необхідна згода на її проведення батьків неповнолітнього.

 

Кожний громадянин України також має право:

 

– на проведення перевірки досвідченим, кваліфікованим фахівцем;

 

– на адекватні умови її проведення;

 

– бути поінформованим про причину перевірки;

 

– на отримання інформації про принцип роботи поліграфа;

 

– дати свою згоду на проведення поліграфної перевірки або відмовитись від вказаної перевірки;

 

– не проходити дуже тривалу (більше 3 годин) процедуру опитування;

 

– на відсутність зневажливого ставлення, приниження гідності.

 

Відповідно до вже згадуваного проекту закону «Про захист прав осіб, які проходять опитування (дослідження) на поліграфі»від 17.02.2016 р. № 4094 опитування осіб на поліграфі здійснюється з метою отримання запитів приватного характеру, оперативно-розшукових даних, службових і кадрових перевірок, а також виконання судових психофізіологічних експертиз, пов’язаних з цивільним, кримінальним, адміністративним, господарським та іншим судочинством України.

 

Проект передбачає основні аспекти проведення дослідження на поліграфі, зокрема зазначається, що опитування (дослідження) особи з використанням поліграфа може бути проведене виключно за її письмової згоди чи усної заяви, зробленої шляхом повідомлення через аудіо- та/або відеозасоби. Опитувана особа має право брати участь у редагуванні питань тестування до повного узгодження з поліграфологом їх сутності. Також опитувана особа може не відповідати на поставлене запитання або відмовитися від подальшої участі в тестуванні у будь-який момент.

 

Забороняється застосовувати до опитуваної особи будь-які форми погроз, насильства чи інших незаконних засобів впливу, що принижують честь та людську гідність або створюють небезпеку для її законних інтересів, життя і здоров’я. Примушування особи до проходження процедури опитування на поліграфі заборонено.

 

Отримані дані проведеного опитування особи на поліграфі надаються виключно його замовнику (ініціатору), правоохоронним та судовим органам влади відповідно до вимог чинного законодавства України, а також особі, яка проходила опитування.

 

Дослідження осіб на поліграфі не проводиться:

 

1) у разі наявності медичної довідки про повну або часткову недієздатність особи, відносно якої має бути проведено опитування на поліграфі;

 

2) щодо прогнозування дій особи або її намірів, не підтверджених конкретними фактами подій минулого;

 

3) відносно неповнолітніх осіб, за винятком тих, що вчинили кримінальні правопорушення, за які передбачена відповідальність, встановлена Кримінальним кодексом України;

 

4) щодо осіб старших 70 років;

 

5) відносно осіб, які не володіють державною мовою за умови відсутності перекладача;

 

6) відносно осіб, які мають вади здоров’я, пов’язані з повною або частковою глухотою, німотою, проблемами мовлення, дикцією тощо, за відсутності сурдоперекладача;

 

7) відносно працівників спеціальних служб (за винятком випадків відповідного письмового дозволу керівництва спеціальних служб);

 

8) якщо поліграфолог перебуває у службових, родинних або інших відносинах із особою, що проходить опитування (дослідження) на поліграфі, а також за наявності інших обставин, які можуть вплинути на об’єктивність висновку поліграфолога;

 

9) у разі явних ознак фізичного або психічного виснаження, сонливості, перезбудження, втоми опитуваної (досліджуваної) особи на поліграфі тощо.

 

Також передбачена можливість проведення повторного дослідження.

 

За результатами виконаного дослідження поліграфолог формує та подає замовнику у визначені ним терміни, але не раніше ніж через добу з дня проведення тестування, довідку або експертний висновок поліграфолога.

 

Проект також передбачає внесення змін до кримінального, цивільного та господарського процесуальних кодексів у частині залучення спеціалістів. Зокрема, змінами до КПК визначається, що за відсутності можливості виконання в державних спеціалізованих установах окремих видів судових експертиз, до їх проведенняможуть залучатися інші провідні спеціалісти, які володіють спеціальними знаннями в конкретній галузі знань і спеціалізуються на таких дослідженнях та мають високу репутацію своєї практичної діяльності.

 

Проект передбачає зміни до Закону про адвокатуру в частині прав адвоката ініціювати проведення відповідних видів експертних досліджень та експертиз і одержувати письмові висновки фахівців, експертів з питань, що потребують спеціальних знань.

 

Як показує аналіз проекту закону «Про захист прав осіб, які проходять опитування (дослідження) на поліграфі», у ньому враховані умови та підстави проведення дослідження, що корелюються з положеннями чинних нормативно-правових актів, які регулюють застосування поліграфа. Залишається сподіватися на те, що у разі прийняття цього закону права осіб, які проходять опитування (дослідження) на поліграфі, будуть реально захищені

О. Бусол, ст. наук. співроб. НЮБ НБУВ, канд. юрид. наук

(За матеріалами: http://www.naiau.kiev.ua/news/%C2%ABpoligraf-sogodennya-stan-problemi-perspektivi%C2%BB.html; http://www.naiau.kiev.ua/news/%C2%ABpoligraf-sogodennya-stan-problemi-perspektivi%C2%BB.html; Лешкович Т. А. Форми використання поліграфа в кримінальному провадженні Укрїни Науковий вісник Міжнародного гуманітраного університету. Сер.: Юриспруденція. 2013 № 6-1 том 2, с. 195; Юрій Асадчев. Принципи та умови застосування поліграфу в Україні (http://zib.com.ua/ua/118818-tehnichna_dovira_principi_ta_umovi_zastosuvannya_poligrafu_v.html); http://dsp.org.ua/ua/component/content/article?id=207); (Прокурорів і держслужбовців хочуть змусити проходити поліграф /. Центр суддівських студій (http://www.judges.org.ua/dig9120.htm); (http://knk.media/ua/zakon/antykoruptsiia/item/511-u-ministerstvi-oborony-spetsialistiv-pereviriatymut-na-detektori-brekhni.html); (http://www.polygraph-spravedlyvist.org.ua/?page_id=235).

Опубліковано у Публікації. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі не дозволені.